Прес служба

Прес служба

Четвер, 01 липня 2010 18:30

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНИ В ЕСТОНІЇ

28 червня 2010 року, до 14-ї річниці Конституції України

28 червня 1996 року в житті Українського народу й Української держави сталася важлива історична подія – в результаті тривалого і напруженого конституційного процесу Верховна Рада України прийняла нову Конституцію нашої країни.

Ця подія ознаменувала завершення важливого етапу у розвитку нашого суспільства і держави, створенні правових основ дійсно суверенної і незалежної України, становленні національної системи права.

Конституції України належить чільне місце серед усіх політико-правових документів нашої держави. У ній містяться норми юридичного, політичного та суспільного характеру, які створюють вищий правовий механізм, необхідний для регулювання найбільш важливих суспільних відносин, забезпечення прав і свобод людини, гідних умов її життя, сталого розвитку держави. В Основному Законі України людина піднесена до ступеня найвищої цінності: «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю».

Сучасна Конституція України це не лише підсумок процесів державотворення, а й своєрідний дороговказ подальшого розвитку нашої країни як європейської демократичної держави, в якій закріплено державний устрій, основні права та свободи людини, визначено розподіл повноважень в системі вищих органів державної влади.

Прийняття Конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність. Конституція врахувала історичний досвід нашого народу і кращі світові традиції, зокрема, положення та норми більшості європейських країн. Це сприяло підвищенню міжнародного авторитету нашої країни на світовій арені, утвердженню України як дійсно європейської демократичної держави.

Приймаючи нову Конституцію України у 1996 році, Верховна Рада України багато її положень привела у відповідність до стандартів Ради Європи, членом якої наша держава є з 1995 року і яка після падіння залізної завіси стала найавторитетнішою загальноєвропейською організацією у галузі правового та гуманітарного співробітництва.

Прийняття Конституції України було визнано головною подією 1996 року в ділянці європейського конституційного права. Конституція України отримала високу оцінку Венеціанської комісії, з якою українська сторона тісно співпрацювала на всіх етапах розробки і прийняття Основоположного закону нашої держави. „Конституція встановлює міцну виконавчу владу ..., передбачає наявність системи стримувань і противаг, що унеможливлює повернення до авторитаризму. Принцип верховенства права дуже добре втілено в тексті Конституції. Запровадження демократичного місцевого самоврядування, а також важлива роль, відведена Конституційному Судові, сприятимуть утвердженню демократичної культури в Україні", - таким був остаточний Висновок Венеціанської комісії.

З 1 січня 2006 року в силу вступили зміни до Конституції України, прийняті Верховною Радою України 8 грудня 2004 р. Перерозподіл владних повноважень Президента України, Прем‘єр-міністра та Верховної Ради був покликаний сприяти подальшій реалізації демократичних реформ на всіх рівнях суспільного і політичного життя країни.

Демократичні норми, зафіксовані в Конституції України, визначають зовнішньополітичну діяльність України як таку, що спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства на основі загальновизнаних принципів і норм міжнародного права. Зовнішня політика нашої держави спрямовується на зміцнення миру і стабільності у світі та спирається на засади рівноправності, суверенної рівності, невтручання у внутрішні справи інших держав, визнання територіальної цілісності та непорушності існуючих кордонів.

Ґрунтуючись на положеннях Конституції та враховуючи сучасні світові реалії, Україна проводить збалансовану зовнішню політику, пріоритетом якої є інтеграція в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття в майбутньому членства в Європейському Союзі. Поряд із цим Україна на двосторонньому рівні використовує весь потенціал взаємодії з Росією, США та іншими стратегічними партнерами, насамперед для зміцнення економічної складової зовнішньої політики. Сферою особливої уваги є захист і заохочення прав людини, фізичних та юридичних осіб України за кордоном, а також співпраця у цій галузі з іншими країнами та в рамках міжнародних організацій.

Реалізація цих завдань дозволить Україні зайняти належне місце серед розвинутих країн світу та забезпечити добробут та процвітання всіх жителів нашої держави.

Вівторок, 02 листопада 2010 10:46

Посольство України в Естонській Республіці повідомляє.

Шановні пані та панове,

Повідомляємо, що 31 жовтня ц.р. в Україні відбулися вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів. З метою інформування представників українських громад в Естонії про проведення виборів в Україні повідомляємо таке:

- вибори пройшли у спокійній атмосфері у відповідності до законодавства України та міжнародних стандартів;
- на позитивну оцінку заслуговує робота Центральної виборчої комісії, судової системи та правоохоронних органів напередодні та в день виборів. Ці установи були деполітизовані, діяли професійно, неупереджено та не піддавалися на провокації;
- протягом останніх років однією з „класичних” проблем виборчого процесу в Україні була низька якість списків виборців. У цьому контексті показово, що реєстр виборців на цьогорічних місцевих виборах був підготовлений на якісно новому рівні, що гарантувало вільне волевиявлення громадян;
- поодинокі порушення, що були зафіксовані під час проведення виборів, мали технічний характер і загалом не вплинули на результати голосування. При цьому виявлені факти порушень вже розглядають компетентні органи. Після ретельного розслідування винні особи будуть притягнуті до відповідальності, що запобігатиме подібним порушенням у майбутньому;
- під час підготовки та проведення місцевих виборів Президент, Прем’єр-міністр та Голова Верховної Ради України продемонстрували безпрецедентний рівень відкритості до взаємодії з акредитованими в Україні дипломатичними представництвами та міжнародними спостерігачами. Ними були докладені усі зусилля для забезпечення належної організації та проведення відкритих і прозорих виборів, створення умов для вільного і свідомого волевиявлення громадян. Зокрема, Президент України у відповідь на заклики міжнародного співтовариства та з метою гарантування демократичності виборчого процесу ініціював зміни до вже схваленого закону про місцеві вибори, що дозволило виключити з нього найбільш суперечливі норми;
- МЗС у співробітництві з іншими органами державної влади створило усі необхідні умови для роботи міжнародних спостерігачів. Принципово важливо, що усі запрошення на адресу міжнародних організацій та іноземних держав здійснити спостереження за виборами були надіслані вчасно, а усі іноземці, які подали заявки до ЦВК, були зареєстровані нею як міжнародні спостерігачі;
- враховуючи відсутність міжнародного зобов’язання України, запрошення міжнародних спостерігачів на місцеві вибори без встановлення будь-яких обмежень щодо їх кількості підтверджує відкритість українських властей, їх готовність до конструктивного діалогу;
- місцеві вибори підтвердили, що штучно створений окремими політичними силами ажіотаж довкола їх проведення не приніс їм очікуваних дивідендів, їм не вдалося дискредитувати українську державу в очах громадян країни та міжнародного співтовариства. При цьому досить низький рівень явки громадян на цьогорічних виборах засвідчив втому українців від політичної турбулентності, їх прагнення до налагодження стабільного життя;
- українська влада готова до конструктивного діалогу та співробітництва з опозицією, зокрема у тих областях та населених пунктах України, де опозиційні партії здобули перемогу;
- Президент України рішуче налаштований на подальшу реформу виборчого законодавства на основі найвищих міжнародних стандартів, що включатиме удосконалення виборчої системи, оптимізацію строків проведення виборів, зміцнення прав учасників виборчого процесу, підвищення рівня підготовки членів виборчих комісій та покращення організаційно-технічних аспектів виборів;
- успішне проведення виборів стало переконливим підтвердженням ефективного поступу України на шляху до зміцнення демократії в країні, зміцнило віру громадян України в ефективність демократичної влади. Попри усі політичні спекуляції, вибори засвідчили міцну основу демократичних засад в Україні, що було свого часу визнано міжнародним співтовариством за результатами проведення виборів Президента України 2010 р.;
Україна зацікавлена в об’єктивних оцінках виборчого процесу і серйозно поставиться до усіх аргументованих зауважень та пропозицій з Вашого боку.

Посольство України в Естонській Республіці

Вівторок, 07 грудня 2010 17:43

Голодомор 1932 – 1933 років.

 

 

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНИ В ЕСТОНІЇ

Прес-реліз

з нагоди відзначення Дня пам’яті жертв голодоморів

Серед найбільш трагічних сторінок історії українського народу особливе місце займає Голодомор 1932 – 1933 років. Внаслідок зумисних дій комуністичної влади впродовж декількох років Україна втратила близько 10 мільйонів життів.

З огляду на масштаби, жорстокість і цинізм здійснення Голодомору, історія сучасної Європи не має аналогів подібних злочинів. У мирний час і за сприятливих природно-кліматичних умов від голоду помирали мільйони людей.

Тотальне винищення мільйонів українських хліборобів штучним голодом стало свідомою терористичною акцією політичної системи сталінізму. Було поруйновано соціальні основи української нації, її вікові традиції, підірвано духовну культуру і унікальну етнічну самобутність.

Трагедія голодомору 1932-1933 років в Україні впродовж багатьох десятиліть не просто замовчувалася, а й офіційно заперечувалася правлячою верхівкою СРСР. Її причини, характер, механізм організації і масштаби ретельно приховувалися не тільки від міжнародного співтовариства, а й від кількох поколінь наших співвітчизників.

Лише з здобуттям Україною незалежності правда повернулася до народу, стає його болем, реквіємом і, одночасно, символом незнищенності.

Щороку у четверту суботу листопада в Україні відзначається День пам’яті жертв голодоморів.

Значним кроком до належного вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932 – 1933 років є спорудження в Києві Меморіального комплексу пам'яті жертв голодоморів в Україні.

ЮНЕСКО, Парламентська Асамблея ОБСЄ, Європейський Парламент ухвалили документи про вшанування пам‘яті жертв Голодомору. Святий Престол, а також законодавчі органи 14 інших країн визнали Голодомор геноцидом українського народу, а парламенти ще 6 країн прийняли документи про вшанування пам’яті жертв Голодомору. На регіональному та муніципальному рівнях у 9 державах світу ухвалено 32 рішення про визнання Голодомору геноцидом.

28 квітня 2010 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Щодо вшанування пам‘яті жертв Великого Голоду (Голодомору) в колишньому СРСР», якою визнала Голодомор злочином проти людяності, закликала держави відкрити архіви, а істориків – здійснювати незалежні дослідження проблеми з метою встановлення повної, об‘єктивної, не заполітизованої правди про цю трагедію.

Відзначаючи сьогодні 77-у річницю української трагедії, ми також віддаємо данину пам'яті мільйонів росіян, казахів і представників інших національностей, що померли від голоду в Поволжі, на Північному Кавказі, в Казахстані та інших регіонах колишнього Радянського Союзу внаслідок примусової колективізації, що залишило глибокі незагойні рани у свідомості поколінь.

Ми переконані в тому, що викриття подібних злочинів проти людяності, збереження історичної пам’яті про жертви голодоморів, визнання та вшанування їхніх страждань сприятимуть запобіганню подібних катастроф в ім’я майбутніх поколінь.

26 листопада 2010 року

Вівторок, 25 січня 2011 19:30

День Соборності України

Інформаційний матеріал з нагоди 92-ї річниці проголошення Акту злуки Української Народної Республіки і Західно - Української Народної Республіки

 

Серед епохальних історичних подій, які і в наші дні мають особливе історичне значення для незалежної України, є день ухвали 22 січня 1919 року Акту Злуки Української Народної Республіки і Західно - Української Народної Республіки, що вписаний в історію України величним національним святом - Днем Соборності.

Саме того зимового дня в золотоверхому Києві під перегук дзвонів Святої Софії було ухвалено рішення про об'єднання двох, розділених історичною прірвою, гілок українського народу. В Універсалі Директорії УНР наголошувалося: "Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка".

Так, спираючись на заповітні мрії і широке волевиявлення обох частин українства, враховуючи об'єктивні історичні, політичні, духовні, правові аспекти цього тривалого й болісного процесу, постала єдина соборна Українська держава.

Оцінюючи тоді цю важливу подію, відомий український політичний діяч і публіцист Сергій Єфремов писав: "Того дня оформлено і затверджено акт поєднання двох досі порізнених частин України. Розпанахане, од віків переполовинене тіло національне зробило останній акт, щоб зростись не тільки духом, бо це давно вже зроблено, а й у політичних формах".

Проте, як відомо, тоді українському народу не вдалося реалізувати свій історичний шанс. У тих складних внутрішніх та зовнішньополітичних умовах об'єднання завершити не вдалося. Україна залишалася бездержавною, роз'єднаною етнічно, роздертою територіально, поневоленою національно. Втрата державності знову перетворила соборність українських земель на ідеал, невтілену мрію, одвічне бажання. На щастя, ті часи для України вже минули. Твердо віримо, що назавжди.

Акт Злуки був глибоко детермінований історично і спирався на споконвічну мрію українського народу про незалежну, соборну національну державу. Він став могутнім виявом волі українців до етнічної й територіальної консолідації, свідченням їх динамічної самоідентифікації, становлення політичної нації.

Ідея соборності українських земель набула державного статусу, в наступні десятиліття залишалась інтегральним чинником і чи не єдиним неконтроверсійним положенням програмних цілей усіх течій національно-визвольного руху.

Акт Соборності надав завершеної форми самостійній українській державі, сприяв подоланню рудиментів федералізму в ментальності національної політичної еліти.

Об'єднання мало і практично-політичний аспект, адже обидві держави потребували концентрації збройних сил та взаємної допомоги для захисту своїх територій від іноземного військового втручання, яке на той час набуло форми агресії.

Об'єднання УНР і ЗУНР стало моделлю цивілізованого демократичного, неекспансіоністського збирання територій в єдиній суверенній державі. Етнонаціональна консолідація базувалася на таких засадницьких принципах, як історичне самоусвідомлення спільності, ідеали свободи і незалежності, добровільне волевиявлення, опора на власні політичні і матеріальні ресурси. Разом з ухваленням Універсалу про злуку УНР і ЗУНР Трудовий конгрес задекларував, що об'єднана УНР "не має й думки забрати під свою владу чужі землі".

Важливим є й факт легітимності завершального соборницького процесу, який передував Акту Злуки. Ініціатори об'єднавчого руху - Українська Національна Рада та Директорія УНР - ще 1 грудня 1918 року уклали Передвступний договір про наміри об'єднати населення і території обох утворень в одній державі.

У січні 1919 року Українська Національна Рада у Станіславі прийняла ухвалу про злуку і надала повноваження своїй делегації завершити оформлення об'єднання двох держав. Президент Ради Євген Петрушевич наголошував: "По лінії з'єднання не було між нами двох думок". І нарешті завершеного оформлення Акт Злуки дістав після ухвали Трудовим конгресом. Об'єднавча акція 1919 року залишила глибинний слід в історичній пам'яті українського народу.

Якщо події кінця Першої світової війни спричинили крах об'єднавчих зусиль українського народу, то Друга світова війна стала каталізатором збирання роз'єднаних частин України. Вони потрапили в орбіту геополітичних інтересів двох антагоністичних тоталітарних режимів - радянського і фашистського.

У результаті нового перерозподілу Європи у 1939 році західноукраїнські землі були включені до складу СРСР, що, у свою чергу, також сприяло  соціальному піднесенню, промисловій модернізації, підвищенню освітнього рівня людей тощо.

Однією з головних рис української соборності є інтеграція етнічних земель, консолідація духовного і культурного життя, нівелювання регіональних бар'єрів. Акт Злуки насамперед був спробою ліквідації вікової роз'єднувальної межі між Заходом і Сходом України.

Унітарність нашої держави закріплена в Конституції України, а цілісність території виступає ключовим фактором її суверенітету.

Консолідуючим фактором соборності в незалежній Україні виступають міжнаціональна злагода і мир, толерантне відношення усіх верств населення України. Зберегти одне з найголовніших надбань новітньої суверенної України - міжнаціональну злагоду - є не тільки велінням часу, але й запорукою соборного існування суверенної держави.

Незалежна Україна в кінці ХХ століття стрімко ввійшла у світове співтовариство, отримала широке міжнародне визнання, створила дипломатичну службу. Подальша її інтеграція, насамперед до європейської спільноти, потребує виваженої державної політики у міжнародній сфері, гармонізації зовнішньополітичних орієнтацій різних груп населення, знаходження балансу між динамічними геополітичними реаліями і пріоритетами національних інтересів, забезпечення високого міжнародного іміджу України.

Президент України Віктор Янукович з великою увагою поставився до організації відзначення Дня Соборності України. Це свято, на його переконання, є святом споконвічної мрії українського народу про незалежну, соборну національну державу.

Акт Злуки став могутнім виявом волі українців до консолідації, свідченням їх самоідентифікації, становлення політичної нації. Це був реальний крок до об'єднання українських земель, який й сьогодні істотно впливає на національно-політичні процеси в Україні.

День Соборності - це нагадування про те, що сила нашої держави - в єдності українських земель.{jcomments on}

Відзначення великого державного свята Дня Соборності України та 92-ї річниці проголошення Акта Злуки УНР та ЗУНР сприяє єдності українського суспільства, громадян різних національностей, поглядів, регіонів проживання навколо ідеї зміцнення державності, а також забезпечення стабільної внутрішньополітичної ситуації в Україні.

 

Січень 2011 року

Вівторок, 25 січня 2011 19:37

Керівникам організацій української діаспори Естонії

Керівникам організацій  української діаспори Естонії

 

 

ПОСОЛЬСТВО УКРАЇНИ
В ЕСТОНСЬКІЙ
РЕСПУБЛІЦІ
 
15170 м. Таллінн вул.Лахе,6

 

тел. (372) 6015815, факс:
(372) 6015816
e-mail: embassyofukraine@gmail.com
www.mfa.gov.ua/estonia

 

 

 

UKRAINA SAATKOND
EESTI
VABARIIGIS
 
15170 Tallinn, Lahe 6

 

“ 21  ” 01.2011 р.

 

 

Керівникам організацій

української діаспори Естонії

 

Щодо матеріалів до відзначення

Дня соборності України

 

Шановні пані та панове,

 

Надсилаємо вітання Міністра закордонних справ України К.І.Грищенка  закордонному українству з нагоди Дня соборності України.

З метою проведення тематичних заходів у ваших громадах, уроків в українських недільних школах тощо, приурочених до відзначення Дня соборності України (92-ї річниці проголошення Акта злуки), у додатку надсилаємо відповідний інформаційний матеріал.

 

Додаток: згадане, на 4 арк.

 

З повагою,

 

Посол (підпис)

В.Крижанівський

Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Вівторок, 08 лютого 2011 15:13

З А Я В А ПРАВЛІННЯ ОБ’ЄДНАННЯ УКРАЇНЦІВ РОСІЇ

З А Я В А

ПРАВЛІННЯ ОБ’ЄДНАННЯ УКРАЇНЦІВ РОСІЇ ТА

ПРАВЛІННЯ ФЕДЕРАЛЬНОЇ НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНОЇ

АВТОНОМІЇ УКРАЇНЦІВ РОСІЇ

 

 

Правління Об'єднання українців Росії та Федеральної національно-культурної автономії українців Росії змушені констатувати, що останнім часом вкрай ускладнилась ситуація навколо українських громадських інституцій в Російській Федерації.

Показником цього є прийняте Верховним судом рішення про ліквідацію Федеральної національно-культурної автономії українців Росії - однієї з двох загальноросійських українських організацій, юридичне переслідування другої такої організації - Об'єднання українців Росії та події у Бібліотеці української літератури в Москві.

Причому, як випливає зі слів міністра закордонних справ Російської Федерації С. Лаврова, органи державної влади взяли курс на зачистку організованого українського руху в країні,  підміну його знову створеними псевдоукраїнськими організаціями. З інтерв'ю міністра можна нарешті дізнатися про справжню причину ліквідації ФНКА УР - її нібито "політичну" діяльність (тепер бажаним було б зрозуміти, що саме міністр вважає такою діяльністю). До цього Міністерство юстиції РФ намагалось представити справу як порушення організацією формальних юридичних правил.

У цьому зв'язку вельми дивною виглядає оприлюднена інформагенцією УНІАН 16 січня ц.р. заява представника Міністерства закордонних справ України О. Волошина про те, що "МЗС України вже працює над тим, щоб допомогти українській громаді в Росії створити нову всеросійську впливову й ефективну громадську організацію, яка б захищала культурно-освітні та інші права етнічних українців, які є громадянами РФ. Українські дипломати в Росії в тісній взаємодії з громадськими активістами, які представляють українську діаспору, опрацьовують це питання. Недоліком ліквідованої раніше Федеральної національно-культурної автономії українців Росії був низький рівень активності (!?) більшості її учасників".

Правління ОУР та ФНКА УР уповноважені заявити, що в Росії вже понад 19 років працюють федеральні українські організації, що об'єднують понад 90 місцевих осередків з усієї Росії, та захищають права українців. Крім того, рішення про ліквідацію ФНКАУР не набуло законної сили і в цей час оскаржується у встановленому законодавством РФ порядку. У численних привітаннях, у тому числі МЗС України, неодноразово відзначалась велика робота, що її проводять ОУР та ФНКА УР саме в царині вирішення питань національно-культурного розвитку українців Росії. Ніяких консультацій з представниками наших організацій ніхто не проводив, а втручання працівників МЗС України в організаційне життя українців - громадян Російської Федерації в такій формі є вкрай недоцільним і може призвести до небажаних наслідків. Очевидно, що подібна заява могла з'явитися лише в силу повної некомпетентності зазначеного працівника МЗС України.

Події у Бібліотеці української літератури в Москві насправді не мають ніякого відношення ні до української книги, ні до бібліотечної справи, ні до культури в цілому, а можуть бути зрозумілими тільки з огляду на зовнішньо- і внутрішньополітичну ситуацію в Росії, характер її відносин з Україною, а також можливе намагання ліквідувати бібліотеку як українську. Для української громади в Росії вилучення літератури, читацьких формулярів, електронного каталогу, сервера бібліотеки, що не лише паралізувало діяльність даної установи, але й позбавило всіх прихильників українського слова права на задоволення їхніх культурно-просвітницьких потреб, є свідченням порушення прав українців в Росії.

У той же час не може мати ніякого виправдання психологічний і, що дуже прикро, фізичний тиск з боку представників правоохоронних органів і залякування керівництва бібліотеки, яке намагається просто виконувати свої обов'язки.

ОУР та ФНКА УР звертаються до органів влади Російської Федерації з вимогою припинити тиск на українські організації Росії та нормалізувати ситуацію навколо Бібліотеки української літератури в Москві - державної установи, яка покликана розвивати любов до читання, до української книги та української культури загалом.

Звертаємось також до Організації з безпеки і співробітництва в Європі, Президента України, Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Міністерства закордонних справ України, Світового Конґресу Українців, Української Всесвітньої Координаційної Ради, світової та української громадськості з проханням допомогти українській громаді Росії у відстоюванні своїх прав та свобод.

Пропонуємо також обговорити зазначені події на черговому засіданні Підкомітету з питань гуманітарного співробітництва Українсько-Російської міждержавної комісії.{jcomments on}

Правління Об’єднання українців Росії

Правління Федеральної національно-культурної автономії українців Росії

м. Москва, 20 січня 2011 р.

Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Вівторок, 08 лютого 2011 17:31

Про зустріч активу Об'єднання українців Росії з Послом України в Росії

5 лютого 2011 р. за ініціативою Посольства України в Росії відбулася зустріч з активом українських громадських організацій Росії. У зустрічі взяли участь керівники ОУР, представники регіональних українських організацій, які входять в ОУР, з Архангельська, Башкортостану, Єкатеринбурга, Карелії, Курська, Москви

Інформаційне повідомлення

про зустріч активу Об'єднання українців Росіїз Послом України в Росії та засідання ради ОУР

 

5 лютого 2011 р. за ініціативою Посольства України в Росії відбулася зустріч з активом українських громадських організацій Росії. У зустрічі взяли участь керівники ОУР, представники регіональних українських організацій, які входять в ОУР, з Архангельська, Башкортостану, Єкатеринбурга, Карелії, Курська, Москви, Московської області, Нижнього Новгорода, Новосибірська, Норільська, Самарської області, Санкт-Петербурга, Саратова, Омська, Татарстану, Томська, Тюменської області, Ульяновської області, Хабаровська, Якутії, Ярославля та інших регіонів Росії.

Співголови ОУР В. Бабенко та В. Семененко у своїх виступах наголосили на необхідності збереження федеральних українських організацій і звернулись до Посла В. Єльченка з проханням про конкретну допомогу. На зустрічі були обговорені актуальні проблеми українського руху в Росії, пройшла жвава предметна дискусія, яка торкнулася діяльності існуючих українських громадських організацій.

Інколи ця дискусія набувала обрисів протистояння між різним розумінням завдань українських громадських організацій. У виступах представників федеральних та регіональних українських організацій йшлося про конкретні проблеми збереження національної ідентичності українців Росії, культурної, освітньої, інформаційної роботи, збереження і розвитку української мови, відстоювання прав українців на основі взаємоповаги і співробітництва. В той же час виступи деяких представників земляцтв вихідців з деяких областей України мали виразну кон’юктурну забарвленість, пов’язану з поточною ситуацією в Україні.

Різким дисонансом до загального тону зустрічі став виступ представника одного із земляцтв А. Бондаренка, який намагався навісити на ОУР ярлик фашистських прихвоснів (?).

Основним підсумком зустрічі було підтвердження необхідності підтримки федеральних українських організацій, зокрема Об’єднання українців Росії, які повинні працювати на основі збереження і розвитку українських цінностей, чіткого виконання норм і правил російського законодавства.

Посол України зазначив, що для України одним із основних пріоритетів буде допомога і материнська опіка українців в Росії і всьому світі.

Після зустрічі відбулося засідання ради ОУР.

На засіданні ради було прийняте рішення про звернення до Міністерства юстиції Росії з проханням відкликати позов про ліквідацію ОУР, дати можливість його керівним органам зробити все належне з точки зору російського законодавства в упорядкуванні документації, підготувати і провести засідання вищого органу ОУР для внесення змін в Статут.

Було визначено представників ОУР до можливої координаційної ради зі створення нової організації (у випадку, якщо виникне така необхідність).

Також було прийняте рішення про засудження провокаційної діяльності А. Бондаренка, спрямованої на внесення розколу в український рух в Росії, паплюження керівництва та активістів ОУР.

Після підготовки цього інформаційного повідомлення представники ОУР з деяким здивуванням ознайомились з версією підсумків зустрічі в інтерпретації офіційного сайту Посольства України в Російській Федерації.

Сентенція, що "у багатьох представників діаспори під час зустрічі лунала думка про те, що лінія на закриття ФНКА УР та ОУР з боку російської влади не в останню чергу є результатом допущених помилок нинішніх керівництв цих організацій", не лише не відображає зміст виступів представників регіональних українських організацій, членів і відділень ОУР, а, як вже неодноразово наголошувалось, не відповідає реаліям. Є абсолютно зрозумілим, що у переслідуванні українських організацій Росії лежать зовсім інші причини, про що відверто заявили представники Міністерства закордонних справ РФ.

Що стосується питання створення "координаційної ради" зі створення "нової української організації", то позиція керівних органів ОУР з цього питання є наступною.

1. Після ліквідації Федеральної національно-культурної автономії українців Росії нову федеральну українську національно-культурну автономію можуть створити (згідно російського законодавства) лише регіональні та місцеві українські національно-культурні автономії в особливому порядку.

2. Вкрай необхідно у першу чергу зберегти Об'єднання українців Росії, яке 20 років сприяє збереженню української ідентичності, має великий досвід роботи у царині задоволення національно-культурних потреб українців та об'єднує майже 90 організацій та осередків у більшості регіонів Росії. Як було зазначено вище, ми розраховуємо в цьому на підтримку Посольства та вищого керівництва України, якщо слова про те, що для України одним із основних пріоритетів буде допомога і материнська опіка українців в Росії і всьому світі, відповідають реальним діям.

3. Нові громадські організації згідно з російським законодавством мають створюватися ініціативними групами громадян (фізичними особами), громадськими об’єднаннями, які скликають з’їзд (конференцію) або загальні збори, де затверджується статут громадської організації, формуються її керівні і контрольно-ревізійні органи. Надмірна активність Посольства іншої держави у цьому процесі є зайвою. Тим більш недоречними є намагання визначити якісь конкретні терміни створення та якості таких організацій.

7 лютого 2011 р.

Прес-служба ОУР,
т.т. +74954355827,
+79057572507
E-mail: vgirzhov@mail.ru
www.ukrros.info
Субота, 23 квітня 2011 14:51

ПРЕС – РЕЛІЗ

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНИ В ЕСТОНІЇ 19 квітня 2011 року

 

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ

ПОСОЛЬСТВА УКРАЇНИ В ЕСТОНІЇ

19 квітня 2011 року

 

ПРЕС – РЕЛІЗ

19 квітня 2011 року у Києві за ініціативи Президента України В.Януковича відбулася зустріч високого рівня «Київський саміт з питань безпечного та інноваційного використання ядерної енергії».

Делегації більш ніж 60 держав та міжнародних організацій зібралися у Києві, щоб обговорити питання консолідації зусиль міжнародної спільноти щодо зміцнення рівня безпеки ядерної енергетики та запобігання техногенним аваріям у майбутньому.

Учасники Київського саміту, серед яких були 17 глав держав і урядів, керівників міжнародних організацій, висловили переконання, що реалізація зусиль з посилення ядерної безпеки має і надалі залишатися ключовим пріоритетом у всіх видах діяльності у галузі ядерної енергетики. У цьому зв’язку Україна наголосила на тому, що найбільш оптимальним шляхом на цьому напрямі є активізація міжнародного співробітництва у руслі інноваційного використання ядерної енергії, що має стати домінантною передумовою у забезпеченні глобального режиму ядерної експлуатаційної безпеки для усіх без виключення держав.

Держави та міжнародні організації висловилися за поглиблення міжнародного співробітництва у сфері мирного і безпечного використання ядерної енергії, що сприятиме задоволенню зростаючих світових енергетичних потреб, розвитку новітніх технологій сфері медицини, сільського господарства, в інших галузях господарства.

Чорнобильська катастрофа та аварія на АЕС в Японії засвідчили необхідність підвищення рівня готовності об’єктів ядерної енергетики до надзвичайних ситуацій, а також продемонстрували, що ліквідація наслідків ядерних аварій потребує мобілізації наукового, технічного і ресурсного потенціалу усього міжнародного співтовариства.

Субота, 23 квітня 2011 15:01

Декларація

Декларація

Глав держав, Урядів та Представників держав та

міжнародних організацій

за підсумками Зустрічі високого рівня

„Київський саміт

з питань безпечного та інноваційного використання ядерної енергії”

 

Ми, Глави держав, Урядів та Представники держав і міжнародних організацій, зустрілися в Києві напередодні 25-ї річниці аварії на Чорнобильській АЕС, щоб підтвердити налаштованість співпрацювати у галузі ядерної безпеки з метою посилення колективних зусиль із попередження та зменшення негативних наслідків таких аварій у майбутньому.

Сьогодні ми обговорювали результати міжнародного співробітництва країн Великої Вісімки, понад 20-ти інших держав світу, ЄС та ЄБРР з метою виведення з експлуатації Чорнобильської АЕС та облаштування зони 4-ого Реактору в екологічно безпечну територію. Ми продемонстрували політичну волю та спроможність співпрацювати з метою подолання наслідків надзвичайних ситуацій на об’єктах ядерної енергетики. Проведення Міжнародної Конференції із збору додаткових коштів на Чорнобильські проекти дозволило залучити 550 млн. євро, які будуть спрямовані на завершення усього комплексу робіт на 4-му Реакторі. Низка країн розглядає питання про суму внеску. Зазначені результати скоординованих дій у цьому напрямі засвідчили нашу спроможність спільно подолати наслідки згаданої аварії.

Усвідомлюючи наслідки аварії на Чорнобильській АЕС, ми переконані, що імплементація заходів з ядерної безпеки повинна і надалі залишатися ключовим пріоритетом у всіх видах діяльності у галузі ядерної енергетики. Високі стандарти культури ядерної безпеки мають бути невід’ємною умовою використання ядерної енергії.

Події на АЕС Фукусіма привернули нашу увагу до важливості підвищення рівня ядерної безпеки та оперативного реагування на аварії та надзвичайні ситуації на АЕС, а також ті, що спричинені великомасштабними катаклізмами природного походження. Зазначені події доводять, що лише спільні зусилля світової спільноти сприяють зміцненню ядерної безпеки.

Ми глибоко переконані, що співробітництво та обмін передовим досвідом у галузі планування, розташування, спорудження та експлуатації об’єктів ядерної енергетики сприятиме підвищенню їх рівня безпеки. У цьому контексті, ми закликаємо усі країни, що ще не приєдналися до Конвенції з ядерної безпеки, зробити це якомога швидше. Ми закликаємо відповідні відомства та регулюючі органи країн з атомними електростанціями здійснити перевірку АЕС з метою визначення їх спроможностей щодо підтримання необхідного рівня безпеки у разі надзвичайних ситуацій.

Ми налаштовані й надалі підтримувати найвищий рівень готовності до надзвичайних ситуацій та належним чином реагувати на непередбачувані наслідки аварій на АЕС. Крім того, ми докладатимемо зусиль з метою забезпечення належного інформування громадськості щодо перебігу  та розвитку подій під час виникнення надзвичайних ситуацій на АЕС.

м.Київ

19 квітня 2011 року

Четвер, 12 травня 2011 00:13

ПОСОЛЬСТВО УКРАЇНИ В ЕСТОНСЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ

Щодо виділення квот на навчання у ВУЗах України для іноземних громадян українського походження

05.2011 р. № 6126/25-800-357

Керівникам організацій української діаспори Естонії

Щодо виділення квот на навчання у ВУЗах України для іноземних громадян українського походження

Шановні пані та панове,

За повідомленням Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України стосовно виділення квот прийому іноземних громадян українського походження для навчання у вищих навчальних закладах України за рахунок державного замовлення інформуємо про те, що у зв’язку із завершенням терміну дії Державної програми співпраці із закордонними українцями на період до 2010 року зазначене Міністерство не має правових підстав для виділення у 2011 році державних стипендій для навчання іноземних громадян українського походження у вищих навчальних закладах України у межах обсягів державного замовлення.

Питання щодо виділення зазначених стипендій у 2012 році буде розглянуто після затвердження Державної програми співпраці із закордонними українцями на період до 2015 року, проект якої наразі опрацьовується МЗС України спільно з заінтересованими центральними та місцевими органами виконавчої влади, установами та організаціями України.

Таким чином, навчання іноземних громадян українського походження у ВНЗ України здійснюватиметься на підставі чинних двосторонніх угод, а також відповідно до Умов прийому до вищих навчальних закладів України, затверджених Наказом МОН України від 19.10.2010 № 961, якими передбачено наступне:

Пункт 20.2. Іноземці українського походження, які отримали направлення на навчання від українських національно-культурних товариств, при вступі до вищих навчальних закладів України за напрямами підготовки галузей знань «педагогічна освіта», «мистецтво», «гуманітарні науки», «журналістика та інформація», «соціально-політичні науки» користуються такими самими правами на здобуття освіти, що й громадяни України, у тому числі при вступі на навчання за державним замовленням. Вони беруть участь у конкурсі щодо зарахування на таких самих підставах, як і громадяни України.

Пункт 20.3. При вступі на інші напрями підготовки (спеціальності) іноземці українського походження, які отримали направлення на навчання від українських національно-культурних товариств, користуються такими самими правами на здобуття освіти, що й громадяни України, якщо вони були учасниками міжнародних олімпіад із загальноосвітніх предметів, вступне випробування з яких визначено вищим навчальним закладом як профільне для вступу на обраний вступником напрям підготовки (спеціальність).

З повагою,

Посол

В.В.Крижанівський